Ми, команда AL Students’ View, мали неймовірний шанс приємно побесідувати з нашою гордістю, з успішним і талановитим випускником кафедри Прикладної Лінгвістики Сергієм Лєсніковим, який от уже багато років працює в сфері розробки комп’ютерних ігор.
Що передувало цьому, яким було його дитинство та університетське життя та яким він хоче бачити сучасних студентів – все це ми дізналися, поспілкувавшись з паном Сергієм.
-Доброго дня, пане Сергію! Дуже раді з Вами нарешті зустрітися! Давайте познайомимося ближче. Будь ласка, розкажіть трішки про себе!
-Мене звати Сергій. Я випускник кафедри Прикладної Лінгвістики цього університету. Наразі займаюся розробкою комп’ютерних ігор.
-Я працюю у фірмі Iconic Softworks і займаю посаду тімліда відділу програмування по розробці комп’ютерних ігор. Тут я вже 5 років і, ви знаєте, це все здається мені дуже складним, але напрочуд цікавим, тому що ось ця розробка комп’ютерних ігор – досить таки неоднозначна робота, порівняно з тим, чим я коли-небудь займався. Вірите чи ні, незважаючи на всю складність, я б хотів і далі займатися подібним.
-Дякую, Сергію! Дещо вивчивши Вашу біографію, ми знаємо, що зараз Ви достатньо успішні. Проте майже кожен, хто чого-небудь добився в житті колись був простим студентом і, як відомо, починав з самих низів. Чи можете Ви поділитися своїми спогадами про навчання на кафедрі Прикладної Лінгвістики і в цілому про студентське життя в стінах нашого університету?
-Студентське життя в мене було досить незвичне, я вважаю. Порівняно зі своїми одногрупниками я був досить скромним, мені дуже тяжко давалося знайомство з новими людьми, складно було спілкуватися. На перших курсах я взагалі був досить таким «сірим» студентом. Викладачі вважали мене досить непримітним, тому інколи, здавалося, просто не звертали на мене уваги на парах. Проте з кожним курсом, з кожним роком навчання, в нас з’являлися нові власне комп’ютерні предмети, де я саме і зміг себе трошки показати, де я зміг розкритися. Це ніби стало поворотною точкою в моєму житті – я почав виходити із цієї «сірої тіні», в якій я був, на мене почали звертати увагу. Це було звісно дуже приємно, бо, вважайте, я ніколи не отримував якогось додаткового спілкування зі сторони інших, в мене не було якихось веселощів, які мали інші студенти. Тобто, розумієте, я був майже одинаком. Проте згодом, як я згадував, з часом одногрупники, та і не тільки, звертатися до мене по допомогу чи, наприклад, за порадою. Мені було дуже-дуже приємно ставати їм в пригоді. Власне отак до п’ятого курсу я знайшов собі декілька крутих друзів серед студентів, почав проводити разом із ними час. Все це надзвичайно покращило моє життя. Тобто весь цей період, який я пройшов від першого до п’ятого курсу, дуже сильно змінив мене і моє життя і, в принципі, саме він дав мені чітке бачення того напрямку, в якому я йду і зараз.
-Так, не дарма кажуть, що саме університет і студентське життя майже повністю розкривають людину як особистість. Дійсно, часто саме в період навчання, студент знаходить своє покликання. Так сталося і з Вами! Повертаючись до теми Вашої кар’єри, але не тікаючи від студентства, розкажіть, як Ви, будучи простим студентом СНУ, досягли посади тімліда в солідній компанії?
-Це насправді дуже цікава історія! Знаєте, я, здається, ще змалечку мріяв розробляти комп’ютерні ігри. Все почалося приблизно з третього класу, коли мій тато відправив мене в гурток «Юний Технік», який ще на той час був в Луцьку, де я відвідував секцію програмування. На тодішніх ще комп’ютерах були невеличні ігри як, наприклад, Принц Персії, яка мене зацікавила з першого разу, коли я її побачив. Переживши такий досвід, я одразу для себе зрозумів, що створенням таких ігор я хочу займатися. В третьому класі! Саме навчання в тому «Юному Техніку» підштовхнуло мене до того, що я маю зараз. Навіть коли я працював з першими мовами програмування (Basic, Java Basic тощо), я намагався робити свої програмки трішки ігровими.
-Щодо навчання в університеті, воно мені теж було дуже цікавим. Я хотів якось пов’язати Прикладну Лінгвістику з іграми, якими я дуже захоплювався. На перших курсах в нас було дуже мало комп’ютерних предметів, тому це не дуже вдавалося. Проте пізніше ми почали розглядати різні бази даних, різні мови програмування, штучний інтелект тощо, а все це, як відомо, використовується в комп’ютерних іграх. І ті знання, які я отримував тут, я зміг вже реалізовувати в невеличких програмках, які я намагався робити вдома. Лекції, семінари, практичні заняття, які в нас були з Іриною Павлівною Біскуб чи з Юрієм Миколайовичем Линником – всі вони якимось чином допомагали мені в перших серйозних кроках в розробці комп’ютерних ігор. Я вбирав в себе ці знання і використовував їх далі. Тому я зараз гордо можу сказати, що у тому, що я роблю і у тому, що я маю зараз, я завдячую викладачам, які дали мені знання в стінах Східноєвропейського національного університету.
-Все те, що ми з вами вивчаємо на Прикладній Лінгвістиці: бази даних, штучний інтелект і подібні речі – все це використовується у широкому спектрі сфер, буквально будь-де. А комп’ютерні ігри, точніше їх створення, вони це все об’єднують. Ну, скажімо, вам треба спілкуватися з якимось «npc» (non-player character – неігровий персонаж), чи з будь-якими іншими персонажами. Розумієте, саме це спілкування, все це, і є частиною лінгвістики, це саме те по суті, що ми в принципі вивчаємо тут, на Прикладній Лінгвістиці. Я думаю, що все те, що я пройшов від першого до п’ятого курсу, має якісь наслідки, і абсолютно всі отримані знання я використовую зараз. Без університету і навчання саме на цій кафедрі, я не знаю, чи мав би я те, що я маю зараз.
-З університетом розібралися. Ви пройшли нелегкий шлях навчання, яке принесло, приносить і буде приносити завжди свої плоди. Розкажіть, будь ласка, про проекти над якими Ви вже працювали, та якими займаєтесь зараз.
-Спочатку, як найпростіший варіант, я займався здебільшого мобільними проектами. Мобільні ігри є аркадними і легшими в розробці, тому що ними займаються одна чи дві людини. Хоча звичайно при розробці будь-якої комп’ютерної гри повинні бути присутні художники, які будуть малювати, дизайнери, які будуть описувати, наприклад, що має відбуватися в грі, і програміст, який це все буде реалізовувати як кінцевий варіант. Мої перші проекти – мобільна стратегія Монополія (3D стратегія, де потрібно було розвивати якесь місто – гравець він починає будувати якусь економічну індустрію, він повинен закупляти різні ресурси, будувати нові будинки і так далі). В той час над цією грою працювало близько семи людей, що було досить багато для мобільної гри. Це був один із перших проектів, над яким я працював.
-В мене звичайно є і більші проекти, які можна навіть зараз подивитися і пограти. Наприклад, цікавий і досить насичений проект, розробка якого, на жаль, закрилася. Ми з командою розробляли гонки. Над цією грою працювало приблизно 20 людей. Це був AAA проект. Можливо ви знаєте, що зараз ігрова індустрія дуже сильно впливає на розвиток кіберспорту. Кіберспорт- це саме те, на що націлені більшість розробників комп’ютерних ігор в сучасному світі. У більшості таких ігор існують певні гравці об’єднані в команди, які прагнуть перемагати. Часто буває так, що одна команда змагається проти іншої. На теперішній момент найпопулярнішими гонками є Need for Speed, Grid. Більшість з них мають в собі синглплеєрну основу, тобто гравець просто грає з комп’ютерними ботами і інколи по мультиплеєру з іншими реальними людьми. Ми все це хотіли переробити і зробити зі звичайних гонок саме сесійну гру, яка націлена на кіберспорт. В нашій грі можна було б не тільки міняти різні деталі автівки, купувати новий транспорт, а і залучати різні соціальні частини. Тобто реально було б створювати різні клани, об’єднуватись у групи, створювати свої команди, захоплювати різні території. Планів, ви знаєте, було надзвичайно багато і навіть ми встигли багато що реалізувати. Але, на жаль, з деяких причин ця гра не мала свого завершення.
-Нині я працюю над також дуже цікавим проектом, називається Warhold. Це сесійна фентезі гра, подібна Overwatch. В таких іграх є безліч плюсів. Окрім того, що в них є дві команди, які між собою змагаються, ви маєте можливість обирати певного гравця і команду тощо. Ми вирішили зробити досить подібну гру, але трішки в іншій реальності. Тобто за основу ми взяли гарний магічний світ фентезі (бійці з мечами, з луками, маги і інші схожі персонажі). Також в нас є гарні лісові карти, а також місто. Зрозуміло, що окрім того, що персонажі б’ються з луками і мечами десь на певній карті, вони можуть одночасно розвивати власне місто, яке називається Warhold. В цьому місті розвивається також і населення персонажа, в нього є свої працівники на шахтах, в лісі тощо, і можуть заробляти ресурси для цього персонажа, який здатен міняти їх на знаряддя праці або навіть на нові костюми для себе, щоб якось себе відрізними від інших чи прикрасити. Окрім цього в грі можна відправляти якусь частину населення в різні походи. Результатами цих походів будуть також додаткові знаряддя. Все це веде за собою проведення різних великих заходів в місті, яке, зрозуміло, має величезний потенціал. Ось це і є саме тим, над чим я працював і зараз працюю.
-Неймовірно, справді! Надзвичайно цікаві проекти!
Знаєте, Сергію, одним із найактуальніших питань серед молоді зараз є питання працевлаштування. Які якості на Вашу думку найнеобхідніші для студентів, котрі хочуть влаштуватися в якусь солідну фірму чи компанію?
-Великою проблемою є вже той факт, мені здається, що більшість студентів просто хочуть влаштуватися в велику фірму. Проте, повірте, велика фірма це не завжди великий потенціал і хороше працевлаштування. Мій другий проект, оці гонки Life Rise, який, на жаль, не завершився, реалізовувався у великій фірмі міжнародного такого масштабу, у холдингу. Там було дуже багато плюсів звісно (безкоштовна столова, безкоштовний спортзалі і таке іншу). Зараз, на противагу, я працюю в набагато меншій фірмі, яка вже спілкується з різними видавництвами про видання нової гри в різних країнах, про велике додаткове фінансування тощо. Тобто ця менша фірма, де я зараз працюю, має набагато більший ігровий потенціал, ніж великий холдинг, в якому я працював раніше.
-Повертаючись до студентів, найбільша проблема, яка у них є, це те, що вони не мають, мені здається, цілі, до якої вони йдуть, бо для того, щоб влаштуватись в якусь хорошу успішну фірму, на яку буде цікаво працювати, потрібно мати якесь конкретне бажання і спеціальність, які ви будете з задоволенням розвивати. Наприклад, я колись конкретно визначився, що буду розробником комп’ютерних ігор. Мене не дуже цікавили гроші, які платять в тій чи іншій фірмі, мене не особливо цікавило те, скільки мені доведеться витрачати часу на дорогу чи наскільки велика ця фірма, я просто фанатів від процесу створення ігор – і це все чого мені хотілося. Я розумів, що навіть якщо ті гроші, які б мені платили, були б маленькими, я б все одно працював би на ту компанію. Я з впевненістю можу зараз вам сказати, що якщо ви розвиваєтеся в обраному напрямку і вам це дуже цікаво, то навіть попробувавши маленькі фірми, так чи інакше пізніше ви перейдете в більш успішну фірму, вам будуть платити вже більші гроші, і так поступово, мені здається, ви доб’єтеся успіху. Але тільки тримаючись за свою спеціальність, яка вам буде подобатися.
-Отож, щоб дійсно бути успішним, потрібно бути цілеспрямованим. Так, це справді одна із найважливіших якостей.
Насамкінець, Сергію, нам би хотілося почути від Вас якісь побажання усім нашим студентам!
-Дорогі мої, я хотів би побажати вам легкого і корисного навчання в цьому університеті! Східноєвропейський – перспективний університет, а особливо перспективною є наша кафедра Прикладної Лінгвістики! Я сміливо стверджу, що це одна із найцікавіших спеціальностей, мені здається, серед усіх інших, адже вона охоплює найбільше всього того цікавого, що може бути в сучасному світі. Також я хотів би побажати вам ніколи не здаватися і ніколи не кидати те, до чого ви почали йти. В житті, знаєте, існує дуже багато складностей і тривог, наприклад, коли ви не здаєте якийсь іспит і ви не знаєте, що робити далі. Все це потрібно вміти перебороти і пройти крізь всі ті труднощі, які будуть траплятися на вашому життєвому шляху. Я хочу побажати, щоб у вас складалося все якнайкраще, щоб ви грали і перемагали! Навчання в університеті теж можна назвати своєрідною грою. Якщо ви будете досягати своєї мети, йти за мріями і реалізовувати бажання, ви будете перемагати!
-Ми були неймовірно раді поспілкуватися з Вами, пане Сергію! Дякуємо за цю унікальну можливість! Сподіваємося, що зустрінемося з Вами ще не один раз!
AL STUDENTS’ VIEW