«Перед нами простягався гіпнотизуючий безмір моря.
Важкі бетонні камені, об які сміливо билися гострі хвилі, величезні, тому величні кораблі, пришвартовані в порту, квиління чайок високо в небі, вкритому ковдрами сталево-сірих хмар – усе це доповнювало загальну картину того місця, де ми опинилися. Будьте певні, берег Чорного моря виглядав в той момент настільки перфектно, що здавалося, ніби не можна підібрати кращого часу для приїзду туди, ніж осінній вітряний день…»
Якщо Одеса асоціюється у вас лише з «пляжним сезоном»: теплою соленою водою, шумом туристів навколо, яскравими надувними матрацами та барвистими парасольками, то ви, скоріше за все, ніколи не відвідували її восени. Адже окрім осяяних сонцем літніх днів , Одеса прекрасно гармонує із, на перший погляд, сірими та непривітними періодами, протягом яких, можливо, навіть краще «відчуваєш» атмосферу міста.
Наша подорож розпочалася задовго до зустрічі з морем. Наша подорож розпочалася задовго до першого кроку на легендарні Потьомкінські сходи. Наша подорож розпочалася задовго до втрати мови перед величною Одеською оперою. Наша подорож розпочалася тоді, коли ми, студенти з блиском в очах і жагою до відкриттів, зійшли з потяга сполученням «Луцьк-Одеса», який довгі дванадцять годин віз нас в напрямку мрії.
Не буду братися описувати ту поїздку в деталях, чи той спектр вражень, які ми отримували, крокуючи просторими вулицями Одеси, чи ті відчуття, з якими ми залишилися опісля, адже кожен повинен пережити таке особисто, бо, повірте, немає нічого кращого за власний досвід. Єдине, що я можу сказати вам напевно: Одесою неможливо не захоплюватися.
Вам вистачить навіть двох днів там – і ви полюбите Одесу. Ви полюбите її не лише за вокзал, який одразу стає причиною вважати місто чимось неймовірним, не лише за оперу, яку одесити вважають найкрасивішою в світі (і важко посперечатися, бо вона дійсно варта того, що про неї говорять), не лише за «Пасаж» з вражаючим атріумом, накритим скляним дахом, де дійсно можна побачити, що таке краса по-одеському, не лише за відомі Потьомкінські сходи чи славетну Дерибасівську.
Вам захочеться повернутися через атмосферу в повітрі, через запах моря, яке власне і робить Одесу Одесою, через непримітні місця і сховані дворики, які ви знаходите випадково, через особливий колорит, привітних людей та характерний їм одеський гумор, і просто через ті емоції, які народжуються всередині, від одного лише усвідомлення перебування в Одесі.
Більше того, це справжнє диво – ходити вечірніми одеськими вулицями в густій тіні старих розкидистих лип, платанів, акацій, листя яких підсвічене вечірніми ліхтарями. Це справді магічно, це справді заворожує.
Ви полюбите Одесу, як полюбили її ми.
В Одесі ви відчуєте свободу, свободу чайки, що летить над безкраїм морським плесом.
Автор: Соломія Николаєвич, 2 курс, Прикладна Лінгвістика.
Гарно. А в “Компоті” на Дерибасівській були?
Дуже яксні знімки,легкий для читання текст.
Молодчина.
Майбутній геніальний журналіст,публіцтст,чи ще там хтось?